Жінка, схрестивши руки на грудях, боязко озирнулась, шукаючи дворища, яке б не ощирилось

на неї собарнею а дитя недовірливо спідлоба дивилось на неї.

Відтак поправляла на ній намисто обсмикувала сорочку, укладала складки спідниці і жалібно

похитувала головою, змигнувши крадькома сльози.

Часом удень покинувши роботу, вона висовувалася з кутка Гафійчину скринюі переглядала її

убоге шуплаття, розгортала вишивані рушники і переводила задуманий погляд на дочку.