На думку Еріха Фромма, релігія є формою осмислення людиною власних кардинальних смисложиттєвих проблем. Вона виникає тоді, коли людина виокремлюється із природного тваринного середовища. Внаслідок цього виникає дихотомія душі та тіла в людині, духовної сутності людини та її тваринної природи. Щоб досягти повноти свого буття, людині була потрібна опора, роль якої починає виконувати релігія.