Мали місце адміністрування, грубість, порушення законів і прав людини, упереджене ставлення до місцевих кадрів, штучне розмежування українців на “східняків” і “західників”

Багаті природні ресурси краю по-хижацьки винищувалися.

У 1950 р. з Карпат і Полісся було вивезено 11,2 млн м лісу.

Було побудовано заводи-гіганти:

Жидачівський паперовий комбінат (найбільший в Європі),

Калуський хімічний комбінат,

автобусний завод у Львові,

заводи автонавантажувачів, кінескопів, телевізорів у Львові.

Повоєнне розмежування кордонів супроводжувалося переміщенням великої кількості населення.

Насаджувалася комуністична ідеологія.

Майже всі головні посади в керівництві обіймали вихідці з інших регіонів країни. У 1946 р. місцеві мешканці становили лише 13% номенклатури

Посилився процес русифікації

Чинилися репресії щодо мирних жителів.

Колективізація супроводжувалася примусом, залякуванням, погрожуванням, шантажем, провокаціями, вивезенням до Сибіру.

До східних районів СРСР у 1946-1947 рр. було депортовано близько 500 тис. західних українців, переважно сільського населення (65 906 родин). Тривало “розкуркулення” і виселення середняків. На схід було виселено 200 тис. “співучасників бандерівських угруповань”.

Здійснювалася насильницька колективізація сільського господарства, антинародна податкова політика, командні методи хлібозаготівель.

Замість 1,5 млн одноосібних господарств до середини 1950 р. було створено 7190 колгоспів, які об’єднали 98% селянських господарств. Потім відбулося примусове об’єднання колгоспів, їх до кінця 1950 р. стало 800.