Культурні практики є: 

по-перше, природними, рутинними, «автоматичними»;

по-друге, складними (структурованими за ознаками цілі, мотиву, традиції, алгоритму, кількості виконавців і тому подібне);

по-третє, у практиках вибудовуються, відтворюються і змінюються інститути, організації, структури соціальних груп (класових, етнічних, вікових, гендерних тощо);

по-четверте, у практиках підтримуються і змінюються уявлення, смисли, соціальні та культурні ідентичності членів соціумів;

по-п’яте, культурні практики - це важливий вимір реформування громадського життя, який може сприяти і, одночасно, перешкоджати конструктивним змінам, а також стимулювати або гасити громадський активізм.