Страх і тривога обслуговуються однією і тією ж системою поведінкової активації (BAS) і однаково блокуються анксіолітиками; при цьому профіль «фізіологічної стійкості» характеризується високим базовим рівнем кортизолу та адреналіну в стані спокою і відсутністю вегетативної реакції на стрес.

Запах кішки викликає панічний страх (система FFFS), а вигляд реальної кішки викликає генералізовану тривогу (система BIS); при цьому у людей із «фізіологічною вразливістю» домінує симпатоадреналова система з низьким рівнем кортизолу в стані спокою, що забезпечує їм сильний імунітет, але високу емоційну лабільність.

Система BIS відповідає за реалізацію пошуку винагороди, їжі та сексу, система BAS — за реакцію втечі від хижака, а система FFFS — за оцінку ризику та румінації; при цьому експерименти Бланшарів довели, що ні анксіолітики, ні паніколітики не здатні змінити оборонну поведінку тварин без когнітивної реструктуризації.

Страх — це автоматична реакція на наявну неминучу загрозу (реальна кішка), що обслуговується системою FFFS (боротьба-втеча-завмирання) і блокується паніколітиками (але не анксіолітиками); Тривога — це тривалий стан припущення майбутньої невизначеної загрози (запах кішки), що обслуговується системою поведінкового гальмування BIS (конфлікт між BAS і FFFS: гальмування дії, пильність, сканування пам'яті) і блокується анксіолітиками; при цьому «фізіологічна вразливість» визначається домінуванням ГГН-системи (високий кортизол і адреналін у спокої + слабка відповідь на стрес), на відміну від «стійкості» (домінування симпатоадреналової системи: низький кортизол і адреналін у спокої + сильна реактивність адреналіну на стрес).