Дивись же на мене, сонце, і засмали мою душу, як засмалило тіло...

Його забобони - ревнощі, образи, злість - закривають тебе від мене...

Чи є ще щось прекрасне у світі, окрім цих неймовірних гір?

Тепло дихнула в лице пухка чорна рілля, повна спокої та надії.

Поки друзі збирали свої валізи, я ще раз, востаннє, убирав у себе спокій рівнини й шум річки.