Сонце вже пригрівало, висушуючи рештки роси на придорожніх квітах і бур’янах.

Чіпляючись за припони хмари, грім зависав між небом і землею.

Ясний місяць зблід, засоромившись зірки та червоного ранку.

Уклонившись ввічливо, повів промову польський посланець.