Ось на краю Європи глевкий чорнозем набух

Несказанне, невимовне кобза промовляє і святими почуттями серце надихає

В зболілім серці, наче темна гадь, клубились сумніви, понурі думи

Сплять лісоруби в колибі, сняться їм сни прості

Німим отверзуться уста, прорветься слово, як вода