Уривок з новели О. Кобилянської “Valse melancolique”:

«Відтак заграла.

Був сумерк, і вона грала з пам'яті.

Почала злегка, граціозно, немногими тонами якийсь вальс. Перша часть була весела, зграбна й елегантна.

Друга змінилася.

Почалося якесь глядіння між звуками, неспокій, розпучливий неспокій! Спинялася раз по раз басових тонах, то нижчих, то вищих, відтак покидала їх і переходила шалено скорою галлою до вищих звуків. Звідси бігла з плачем наново до басів, - і знов глядання, повне розпуки й неспокою... все наново, знов ряд звуків у глибину...»

стосується …