Автор суворо дотримується документальної правди, бо головна мета – зафіксувати історичні події війни у В’єтнамі.

Усі історії вигадані, і автор підкреслює абсолютну автономію літератури від будь-якого досвіду.

Функція вигадки – лише заповнити прогалини там, де автор не пам’ятає деталей, але загалом текст тримається на достовірній хроніці.

Оповідач свідомо змішує реальні й вигадані епізоди, щоб показати, що емоційна «правда історії» важливіша за точну фактографію.