Викладання мови – це майстерність творення людської

душі, бо воно є найніжнішим, найтоншим діткненням до серця дитини

(В.Сухомлинський).

Повітря було настільки прозоре, що з табору видно

було і чорне пожарище на південному схилі (О.Десняк).

Косарі затягнули пісню так голосно, що аж луна пішла

понад ставом (І.Нечуй-Левицький).

Щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба

великої праці (М.Коцюбинський).

Така краса, висока і нетлінна, що хоч спинись і з

Богом говори (Л.Костенко).