Слова Ліни Костенко стали крилатими: «Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі».

Сократ сказав істинні слова, що «ми живемо не для того, щоб їсти, а їмо для того, щоб жити».

«Поки ми відкладаємо життя, казав Сенека, воно проходить».

Василь Симоненко стверджував, що «Люди – прекрасні. Земля – мов казка. Кращого сонця ніде нема».