усі обмеження нерівності основної задачі мають бути

записані так, щоб знаки нерівності у них були спрямовані в один і той самий

бік;

кількість невідомих двоїстої задачі дорівнює

кількості обмежень прямої задачі;

загальний знак нерівності системи

обмежень пов’язується з оптимізацією форми таким чином: якщо max, то <, якщо min то >;

кожному обмеженню вихідної задачі відповідає

невідома у

у всіх обмеженнях вільні елементи розміщені в

правій частині рівності (нерівності), а елементи з невідомим – у лівій;