За Джериною хатою, під старою грушею, на зеленій траві, підклавши під голову білу свиту, спав молодий парубок.

Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало сивиною.

Сторож брязнув ключами, одмикаючи важкий здоровий замок.

Сказавши нам тихо «добридень», вона промайнула в фіолетовій плямі й неначе пірнула в ясне місячне плесо.