Приналежність одних типів (класів-нащадків) до інших типів (класів-предків).

Відокремлення дрібніших програмних одиниць, необхідних для вирішення загальної задачі.

Передумова для реалізації перевантаження методів класу.

Концепція подрібнення програмного коду, специфічна у різних парадигмах програмування.

Відкидання усього зайвого у описі класів і зосередження лише на суттєвому.

Використання об’єктів без точної інформації про їх тип чи внутрішню структуру.

Спосіб описати новий тип (клас) на основі іншого, описаного раніше.

Принцип відокремлення чи приховування деталей реалізації від уявлення про об’єкт.

Концепція представлення даних та програм подібними їх розумінню (призначенню).

Здатність використовувати об’єкти класів нащадків як об’єкти класів предків.

Складний механізм, що передбачає створення спеціалізованих об’єктів-повідомлень.

Можливість приховати від користувача деталі реалізації об’єкта.

Можливість розширити чи уточнити функціональні можливості класу у його нащадку.

Принцип поділу складних програмних засобів на окремі простіші поіменовані сутності.

Концепція жорсткого контролю доступу до внутрішнього стану об’єкта (полів та методів).

Поєднання даних та процедур роботи з ними у одному типі (класі).

Принцип взаємодії між об’єктами шляхом пересилання повідомлень.

Концепція, що реалізує спосіб передачі даних від одного об’єкта іншому.