У РЕПТ поняття «Безумовного самоприйняття» (USA) та «Самоефективності» вважаються шкідливими когнітивними ілюзіями, оскільки будь-яка оцінка власних дій чи здібностей неминуче призводить до порівняння себе з іншими людьми та формування нарцисичної гордині або самоприниження.

У РЕПТ прийняття тотожне схваленню та пасивному смиренню перед обставинами; на відміну від ACT, де прийняття спрямоване на зовнішню реальність, у РЕПТ прийняття стосується лише власних внутрішніх емоцій, а розвиток високої глобальної самооцінки вважається головним антидотом проти депресії.

Прийняття в РЕПТ є антидотом від повинності (визнання ймовірнісної реальності та факту без обов'язкового схвалення і без пасивної капітуляції); на відміну від ACT (де фокус більше на прийнятті внутрішнього емоційного досвіду та думок на мета-рівні), РЕПТ фокусується на прийнятті себе, інших і зовнішньої реальності; а в питанні самооцінки РЕПТ визнає лише «самоефективність» (віру у здатність виконати завдання), але відкидає «загальну оцінку власної цінності», замінюючи її безумовним самоприйняттям (USA), де оцінюються лише окремі дії, а не людина в цілому.

Наприкінці терапії РЕПТ клієнт має навчитися виходити із «зони комфорту» за рахунок мотиваційного навіювання та позитивної оцінки своєї особистості («Я сильна й успішна людина»); якщо ж клієнт після важкої хвороби (наприклад, інсульту) втрачає дієздатність, РЕПТ фокусується виключно на списку тих побутових дій, які він усе ще здатний виконувати.