Резонерське мислення характеризується тим, що пацієнт втрачає основну спрямованість власних роздумів і починає розпорошувати увагу на вторинні або дріб’язкові деталі, що веде до надмірної вербальної активності. Хоча висловлювання залишаються граматично правильними, вони часто насичені вступними словами, дієприслівниковими конструкціями та надлишковими уточненнями. Таке мислення, водночас, не тільки непродуктивне, але й надмірно конкретизоване, оскільки базується виключно на безпосередньому досвіді і не переходить до узагальнень або абстрактних висновків.