Ваххабіти (букв. «ті, що ухиляються») – течія богословів-законників, які з наукових позицій  опротестовували тезу про напередвизначеність долі людини, про відсутність свободи волі людини. Ваххабіти стверджували, що свобода волі є визначальною особливістю людини (звідси можливість права, оскільки якщо свободи волі у людини немає, то і карати її немає сенсу).

Ваххабіти наголошували на розумі як єдиному критерію віри, добра і справедливості: добре не тому, що так велів Аллах, а Аллах повелів саме так тому, що це добре. Також ваххабіти підкреслювали, що Коран є створеним, тому його можна тлумачити і будувати на його основі цікаві філософські теорії (поєднувати тези Корану і філософські положення).