Нині

кожен має бути людиною в людстві, щоб кожним нервом відчувати його болі і

тривоги.

Над

річкою, в чистім полі, могила чорніє; де кров текла козацькая, трава зеленіє.

А

малі хлопці йшли з рукавицею, у якій повно зерна: пшениці, жита, ячменю, вівса,

гороху.

Уже травень

засвітив свічки каштанів білі, і йде в квітках весна у рідному краю, я так його

люблю, що передать не в силі в закоханих словах усю любов мою.