Ти мене, кохана, проведеш до поля, я піду і, може, більше не прийду.

Зламавши

спересердя перо, одкинувся на спинку стільця й схрестив на грудях руки.

Закувала зозуленька в лузі на калині, тяжко-важко проживати на чужій чужині.

Грюкнув зопалу

дверима, аж здригнулася герань на підвіконні.

Співають ідучи

дівчата, а матері вечерять ждуть.