«Добрий вечір вам»: заспівав позаду тоненький дівочий голос.

«Коли я сита, то така я добра», ковтнувши жертву, просичала Кобра.

Мама сказала: як же ж мені сумно, хочу побачити рідненьку сестру.

«Життя мені всміхалося, — говорив Франко, — а діти були промінням».

«Ні, — сказав сам собі Василько — щуки я не піймаю, бо вона прудка».