Карл Поппер вказує на відмінність між психологією пізнання, що має справу з емпіричними фактами, і логікою пізнання, яка розглядає тільки логічні відношення.

Він стверджує, що діяльність вченого полягає у висуванні і перевірці теорій. Початкова стадія цього процесу -- акт задуму і створення теорії, не потребує логічного аналізу, та й не підвладна йому. Питання про шляхи, якими нова ідея -- будь то музична тема, драматичний конфлікт чи наукова теорія -- приходить людині, може представляти істотний інтерес для емпіричної психології, але вона абсолютно не стосується логічного аналізу наукового знання. Для того, щоб піддати деякий вислів логічному аналізу, хтось повинен спочатку сформулювати такий вислів і потім піддати його логічному дослідженню.