Доводила одна нікчемність, що підлабузництво це чемність.

В.Симоненко чужих країв ніколи не бачив, не знав їхніх принад і окрас, та вірив серцем щирим і гарячим, що нема землі такої, як у нас.

Як казав Ю.Збанацький Серце людське відкривається лише назустріч доброму серцю, дружбою обдаровують лише тоді, коли бачать у тобі щирого друга.

Немає меж людській невдячності писав П.Загребельний Але вдячність людська теж стає безмежною, коли ти зумієш її заслужити.

Талановите треба помічати завжди і скрізь, підтримувати його, бо ним живе народ зазначив П.Загребельний і додав І чим більше в тій чи іншій державі цінують талант, тим славетніша й сильніша вона з-поміж інших.

Мова – це доля нашого народу писав Олесь Гончар  і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її.

До нас звертався крізь століття і нам заповідав Кобзар Не дайте в днину лихоліття у хаті запалить пожар, не дайте матері, не дайте в руках у ката пропадать (Г. Донець).

Батьку Тарасе, вибачай, – України немає сказав Юрій Іллєнко, звертаючись до Пророка, і додав Ми її прогавили. У нас її вкрали. Нам її підмінили російсько-американсько-сіоністські повитухи  при народженні в колисці Незалежности.

Синку, кріпися мені ти твердила Адже ж не паном родився ти чей. Праця, що в гріб мене вчасно вложила, та лиш тебе доведе до людей (І.Франко).

Сухомлинський писав: що «Школа стає справжнім вогнищем культури лише тоді, коли в ній панує чотири культи: культ Батьківщини, культ Людини, культ Книжки, культ Рідного Слова».

Улюблений вислів – «Для того щоб не залишатись на одному місці, треба бігти. Щоб зрушити з цього місця, треба бігти ще швидше».

Зачарована природою Криму, Леся Українка писала: «Щоб тут жити, треба мати крила!»