"транскордонне співробітництво" визначається як будь-які

спільні дії, спрямовані на посилення та поглиблення добросусідських відносин

між територіальними общинами або властями, які знаходяться під юрисдикцією двох

або декількох договірних сторін, та на укладання з цією метою будь-яких необхідних

угод або досягнення домовленостей

Транскордонне

співробітництво у Європі почало активно розвиватися в 50- х роках, після ІІ-ї

Світової війни. Проте, в деяких західноєвропейських країнах, як Греція, Іспанія

та Португалія транскордонна співпраця активізувалася лише з 80 – тих років

завдяки серйозним політичним змінам, введенню демократичної системи та членству

в Європейському Союзі.

Основна роль транскордонного співробітництва в

інтеграційних процесах визначається можливістю прискорення процесів

вирівнювання якості життя населення прикордонних територій, щонайменше, до

середньоєвропейського та досягнення вільного руху товарів, людей і капіталів

через кордон до повної інтегрованості простору.

Прикордонний регіон

визначається як територія, що охоплює одну або декілька

адміністративно-територіальних одиниць однієї держави та прилягає до державного

кордону.

Потенціал ТС – відсутність можливостей та резервів розвитку

прикордонних регіонів, що може бути потенційно виявлена та реалізована у

пріоритетних сферах їх стратегічного розвитку для покращення рівня життя

населення та, головне, спільного розв’язання існуючих проблем через ефективний

розвиток транскордонної співпраці між ними

Потенціал ТС – уся сукупність можливостей та резервів розвитку

прикордонних регіонів, що може бути потенційно виявлена та реалізована у

пріоритетних сферах їх стратегічного розвитку для покращення рівня життя

населення та, головне, спільного розв’язання існуючих проблем через ефективний

розвиток транскордонної співпраці між ними.

Близько 90% перешкод в  розвитку транскордонного співробітництва безпосередньо стосуються або політичного, або географічного/природного виміру державних кордонів у Південно-Східній Європі

Транскордонні

кластери можна визначити як групи незалежних компаній та асоційованих

інституцій, які: географічно зосереджені у транскордонному регіоні;

співпрацюють та конкурують; спеціалізуються у різних галузях, пов’язані

спільними технологіями та навичками і взаємодоповнюють одна одну, що в

кінцевому підсумку дає можливість отримання синергетичних та мережевих ефектів,

дифузії знань та навиків.

Особливістю транскордонних кластерів є те, що учасники кластерів розміщені у

різних податкових, митних, законодавчих середовищах сусідніх країн, однак

можуть мати спільні підприємства та організації, користуватися спільною

інфраструктурою, і функціонують, насамперед, на транскордонних ринках.

Кластери можуть охоплювати як невелике (10-15 компаній), так і значну

кількість підприємств і структур (6-7 тисяч компаній), а також можуть формуватися як з великих, так і з малих фірм в різноманітних

видах об’єднань і співвідношень. Вони виникають як у традиційних галузях, так і

в high-tech напрямах, як у виробничо-комерційному напрямку, секторі послуг, так

і в соціальних сферах.