ґрунтується на побудові синтетичного (інтегрального) показника, який охоплює декілька часткових (проміжних) показників ефективності управління

виокремлює в процесі оцінки коротко-, середньо- та довгострокові періоди, для кожного з яких можна визначити специфічні критерії оцінки ефективності управління

здатність установи соціальної сфери забезпечувати кількість та якість послуг у відповідності до вимог зовнішнього середовища

здатність установи соціальної сфери перерозподіляти ресурси з одного виду діяльності на інший з метою реагування на потреби споживачів

виокремлює в процесі оцінки три рівні ефективності: індивідуальний; груповий; організаційний та відповідні фактори, що на них впливають

передбачає майбутній стан установи соціальної сфери, допомагає виявити існуючі проблеми і базується на аналізі її господарської діяльності

являє собою динамічний процес аналізу, вибору стратегій, планування, забезпечення і реалізації розроблених планів

містить у собі всі головні функції і розділи - закупівлі, надання послуг, фінанси, маркетинг, трудові ресурси, дослідження і розробки

допомагає уточнити місію установи соціальної сфери, її мету і вибрати необхідну стратегію

являється єдиним способом формального прогнозування майбутніх проблем і можливостей та забезпечує керівництву засіб створення плану на тривалий термін

визначається рівнем оплати праці фахівців установи

визначається співвідношенням результату діяльності на виході та сукупних витрат на вході

визначається співвідношенням вартості наданої послуги до заробітної плати фахівця, що надає цю послугу

визначається рівнем оплати праці керівницького складу установи

правильна відповідь відсутня

загальний, не деталізований план певної діяльності, який охоплює тривалий період, спосіб досягнення складної цілі

управління, яке спирається на людський потенціал як на основу, орієнтує функціональну діяльність на запити споживачів, гнучко реагує і здійснює своєчасні зміни, які відповідають викликові з боку оточення, що у сукупності дає можливість установі соціальної сфери вижити у довготривалій перспективі, досягаючи при цьому своєї мети

засіб формування і реалізації ресурсів і можливостей, які будуть задіяні у процесі діяльності для мінімізації загроз при досягненні бажаного результату

система планування, що базується на гіпотезі про можливість передбачення і контролювання майбутнього і доцільність побудови математичних моделей

процес, за допомогою якого менеджери встановлюють довгострокове спрямування установ соціальної сфери, встановлюють специфічні виконавські цілі, розробляють стратегії для досягнення цих цілей з урахуванням зовнішніх і внутрішніх обставин, і зобов’язуються виконати обрані плани дій

ґрунтується на побудові синтетичного (інтегрального) показника, який охоплює декілька часткових (проміжних) показників ефективності управління

виокремлює в процесі оцінки коротко-, середньо- та довгострокові періоди, для кожного з яких можна визначити специфічні критерії оцінки ефективності управління

здатність установи соціальної сфери забезпечувати кількість та якість послуг у відповідності до вимог зовнішнього середовища

здатність установи соціальної сфери перерозподіляти ресурси з одного виду діяльності на інший з метою реагування на потреби споживачів

виокремлює в процесі оцінки три рівні ефективності: індивідуальний; груповий; організаційний та відповідні фактори, що на них впливають

індивідуальні й колективні

планові, організаційні, регулюючі, активізуючи, контрольні

директивні, нормативні, методичні, рекомендаційні, дозвільні, орієнтуючі

стратегічні, тактичні, оперативні

внутрішні і зовнішні

визначення майбутнього розвитку установи

реалізація і виконання обраної стратегії кваліфіковано й ефективно

оцінка рівня досягнень поставлених цілей, розгляд нових напрямків розвитку

розробка стратегії для досягнення бажаних цільових результатів

перетворення стратегічного сценарію і місії у вимірні цілі і завдання