мова, яка вимагає штучностворених умов;

мова, що не є рідною.

мову, вивчення якої не вимагає штучностворених умов;

мікросоціолінгвістика;

прикладна соціолінгвістика.

літературною нормою;

мовою літератури;

нормою літератури.

мовною нормою;

мовець (адресант);

засіб спілкування (мова або її підсистема – діалект (говір), стиль, а також парамовні засоби: жести, міміка);

слухач (адресат);

стосунки між мовцем і слухачем;

місце спілкування;

така форма володіння двома самостійними мовами або підсистемами однієї мови, при якій ці мови й підсистеми функціонально розподілені;

наявність і функціонування в межах одного суспільства (зазвичай – держави) двох або кількох мов;

володіння більш ніж двома мовами.

мовлення неосвіченого й напівосвіченого міського населення, яке не володіє літературними нормами;

мова кримінальної субкультури;

засіб повсякденного спілкування, який зв’язує людей, що говорять різними регіональними або соціальними варіантами даної мови;

наявність і функціонування в межах одного суспільства (зазвичай – держави) двох або кількох мов.

наука про мову в усій складності її прояву; природну людську мову взагалі та про всі мови світу як індивідуальних її представників;

наука, яка вивчає проблеми, пов'язані із соціальною природою мови, її суспільними функціями, механізмом впливу соціальних чинників на мову і роллю мови в житті суспільства;

наука про умови та процеси у суспільстві, а також їх дослідження.

така форма володіння двома самостійними мовами або підсистемами однієї мови, при якій ці мови й підсистеми функціонально розподілені;

наявність і функціонування в межах одного суспільства (зазвичай – держави) двох або кількох мов;

володіння більш ніж двома мовами.

ситуація, що передбачає застосування мовних засобів.

сукупність кодів і субкодів, що використовуються в певній мовній спільноті й перебувають один з одним у функціональній доповнюваності;

стан соціально-комунікативної системи в певний період її функціонування;

перехід мовного спілкування мовців з однієї мови (діалекту, стилю) на інші залежно від умов настрою комунікантів.

перенесення зразків (моделей) рідної мови на мову іноземну в процесі її опанування;

перехід мовного спілкування мовців з однієї мови (діалекту, стилю) на інші залежно від умов комунікації;