широку тематику

багатосюжетність

складну композицію

розмаїтість ідей

чиновницьке життя

історичне минуле українського народу

життя і праця, мрії і сподівання селянства

визвольна боротьба українського народу за незалежність

соціально-побутова повість

реалістична соціально-психологічна повість

соціально-психологічний роман

соціально-побутовий роман

Кайдаш сказав, що це обід не людей, а для свиней. Карпо розсердився і впустив із хліва кабана в хату.

Кайдашиха вилляла борщ свиням, а хліб викинула собакам.

Карпо сказав: "Не подобається, то й не їжте", — і вони забрали весь обід і самі його з'їли надворі під грушею.

Кайдашиха сказала, що хліб такий глевкий, що хоч коники ліпи, а Лаврін узяв, та й справді зліпив з м'якушки коника.

романтизму

класицизму

сентименталізму

реалізму

Буде й на моїй вулиці свято!

Побили ми з тобою горшки, свекрухо, їстимеш тепер з черепків, а не з Мотриних полумисків!

Не дам тобі в свою кашу наплювати! Піднесу тобі ще такого тертого хріну, що довго в носі крутитиме!

Будеш ти в мене циганської халяндри скакати!

Максима Ґудзя

Чіпку Варениченка

Василя Пороха

Івана Вареника

Максима Гудзя

Грицька Чупруненка

Пана Польського

Чіпку Варениченка

Мотрю

Мелашку

Карпа

Лавріна

«Не багатого роду!» — казала проста свита, накинута наопашки. «Та чепурної вдачі», — одмовляла чиста, біла, на грудях вишивана сорочка…»

«Сама невеличка, метка й жвава, з веселою усмішкою на виду, вона так і вабила до себе»

«…Бідна, некрасива дівчина, уже таки й літня, що жила… удвох з старою матір’ю»

«Уже була стара-стара, як молоко біла, як сухар суха»