школа організаційної поведінки

школа людських відносин

Формування системи управління, що базується на чітко визначених правилах поведінки суб’єктів управління, обов’язках працівників, регламентації їхньої праці, детальному описі окремих управлінських операцій.

Невелика чисельність керівників середньої лапки; малочисельність керівників вищої ланки; підвищена роль лідера; використання адміністративно-командних важелів.

Застосування системного підходу (теорія систем); ситуаційного підходу та процесного підходу в управлінні. Орієнтація менеджменту на інновації, інтеграцію, інтернаціоналізацію. Визнання соціальної відповідальності менеджменту перед людиною і суспільством в цілому

Формування методологічних основ, нормування праці, стандартизації трудових операцій, запровадження наукових підходів до процесів підбору, розстановки та стимулювання працівників. 

Розробка прийомів управління між особистісними відносинами з метою підвищення ступеня задоволеності, а отже і продуктивності праці. Розвиток науки про людську поведінку для формування організації та управління нею таким чином, щоб потенціал кожного працівника міг бути повністю використаний

виявлення альтернатив

визначення вихідних передумов

постановка цілей

вибір найкращої альтернативи або альтернатив

введення плану в дію

Суворо встановлена послідовність дій в конкретних ситуаціях, що часто мають місце в організації

Бажані результати, яких хоче досягти підприємство

Розрахункові величини витрат робочого часу, грошових та матеріальних ресурсів, що використовуються при плануванні господарської діяльності підприємства

Спосіб виконання завдання за допомогою певних операцій

Заданий напрямок і загальні межі дії апарату управління 

Частина плану, що визначає узгоджений у часі, за результатами та ресурсним забезпеченням комплекс дій виконавця для досягнення поставлених цілей

Ф. Герцберг

А. Маслоу

С. Адамс

В. Врум

Являє собою комбінацію лінійної та функціональної структур. В основу такої структури покладено принцип розподілу повноважень і відповідальності за функціями та прийняття рішень по вертикалі. Така структура дозволяє організувати управління за лінійною схемою, а функціональні підрозділи допомагають лінійним керівникам у вирішенні відповідних управлінських функцій 

За такої структури для розвантаження вищого керівництва створюється штаб, до складу якого включають фахівців з різних видів діяльності. Всі виконавці підпорядковуються безпосередньо лінійним керівникам. Повноваження штабних спеціалістів стосуються підготовки порад та рекомендацій лінійним керівникам або видачі вказівок виконавцям за дорученням лінійного керівника. 

Являє собою систему управління, в якій кожний підлеглий має тільки одного керівника і в кожному підрозділі виконується весь комплекс робіт, пов’язаних з його управлінням.