що лідерство розуміється як форма соціального обміну, при якій кожна із сторін отримує певну вигоду

поділ всіх лідерів на трансакційних («ділових») і трасформаційних

те, що лідери повинні робити в певних ситуаціях

що люди стають лідерами не стільки в силу своєї особистості, скільки завдяки різним ситуаційним факторам і відповідності взаємозв’язку між лідером і ситуацією

що основна увага приділяється активній взаємодії лідера та підлеглих, а також підлеглих з лідером

більш повне інформаційне забезпечення

залучення експертів

більші витрати часу

вища обґрунтованість

зростання відповідальності і мотивації членів колективу

являє собою систему або процес, в якому лідери отримують конфіденційні, анонімні відгуки від людей, які працюють з ними

поведінка, очікувана від особи, яка займає певну позицію в команді

колектив однодумців, згуртованих навколо свого лідера, який одночасно є і вищою посадовою особою в даній організації

група, в якій члени інтенсивно працюють разом для досягнення спільної мети групи

Це так звані самокоординовані робочі команди, у яких кожен має право та несе відповідальність за всі рішення, які приймаються

інтенсивне співробітництво

визначені статусно-рольові відносини

лідерство (формальне чи неформальне)

наявність спільної мети

індивідуалізм

що вона позбавлена гнучкості, функціонально обмежена

визначається силою, багатством і знаннями, які зв'язані в єдину систему

як якість влади, що забезпечується матеріальним багатством

як засіб регулювання поведінки людей та груп в суспільстві або організації

як систему ресурсів, реалізація яких спрямована на досягнення загальних цілей

часто є тією особою, до якої звертаються як до джерела достовірної інформації або кваліфікованого фахівця

визначає лінію поведінки групи, групові цілі, методи їх досягнення

часто виконує обов'язки розробника методів і засобів, за допомогою яких група досягає цілей

виконує роль верховного координатора діяльності групи

є офіційною особою групи, яка виступає в зовнішньому середовищі від імені колективу