Looking for Філософія щастя test answers and solutions? Browse our comprehensive collection of verified answers for Філософія щастя at exam.nuwm.edu.ua.
Get instant access to accurate answers and detailed explanations for your course questions. Our community-driven platform helps students succeed!
Хто з античних філософів пізнього еллінізму стверджував: «Мета філософії – щастя людини»?
Вміння бути щасливим належить до однієї із цінностей особистості, оскільки людина здатна бути щасливою саме завдяки своєму особистому прикладу, чим підвищує значущість життя і готовність визнавати, реалізовувати соціально-етичні норми. Прагнення кожного індивіда до щастя як основоположний принцип життя є рушієм життя. За наявності морального і розумного прагнення бути щасливим егоїзм особистості трансформується в любов до подібних собі – альтруїзм. Хто із німецьких філософів так розуміє філософію щастя:
До філософського напрямку евдемонізму в історії філософії належать:
«Життя людини протікає між двома полюсами: страждання і задоволення.» Кому належить ця ідея?
Хто із філософів сказав: «Здоровий жебрак щасливіший за хворого короля»?
Щастя сліпе, але не незриме. – кому із філософів Нового часу належить цей вислів.
Античний філософ, автор слів «Одним здається, що щастя – чеснота, іншим – розсудливість, третім – відома мудрість, а іншим – усе це разом або що-небудь одне в поєднанні із задоволенням, або не без участі задоволення, є і такі, що включають у поняття щастя і матеріальний добробут.»
Способи подолання синдрому відкладеного життя:
Яка філософська школа керувалася ідеєю, що мета філософії – досягнення щастя?
Філософ ХХ століття, засновник логотерапії автор вислову слів "Досягнення цілі створює причину для щастя. Інакше кажучи, якщо є причина для щастя, то щастя випливає з неї автоматично і спонтанно. І тому немає потреби прагнути щастя... Більше того, прагнути його не можна. Адже тією мірою, якою людина робить щастя предметом своїх прагнень, вона робить його об' єктом своєї уваги. Але тим самим відволікає увагу від причини для щастя, і воно втрачається... Воно втікає від "гіперінтенції", як я це називаю. Ніде це так не очевидно, як у переживанні щастя: воно має виникати, але не може бути викликаним навмисно. Щастя має з'явитися само, і ми маємо дати йому з'явитися. І навпаки, чим більше ми робимо його ціллю, тим менше у нас можливості її досягнути."