Хто з філософів Середньовіччя був переконаний у тому, що для відчування щастя потрібно відмовитися від егоїзму, людинолюбство та віра?

«Одним здається, що щастя – чеснота, іншим – розсудливість, третім – відома мудрість, а іншим – усе це разом або що-небудь одне в поєднанні із задоволенням, або не без участі задоволення, є і такі, що включають у поняття щастя і матеріальний добробут», –кому належить цей вислів.Проект лише тоді має шанси на успіх, коли він унікальний, і досі ніхто нічого подібного у обраній сфері не робив.

Така амбітна думка. «Мета філософії – щастя людини.» Хто автор цього твердження?

Який вплив має синдром відкладеного життя на суспільство?

Філософи якого періоду розглядали два шляхи до досягнення щастя: 1) збільшувати власні можливості, нарощувати ресурси, щоби мати більше можливостей задовольняти свої бажання; 2) розвивати своє духовне начало, що означає подолання власного егоїзму Таке уявлення про щастя властиве філософії

Автором праці «Архітектура щастя» є:

Кому із філософів ХХ ст належать ці іронічні слова : "Щастя сучасної людини полягає у спогляданні нескінченних вітрин магазинів і придбанні усього того, що вона може отримати за готівку або в кредит."

Звичним для життя людини мають стати розумне обмеження бажань і потреб, незворушність і безтурботність, індивідуальний розум та мудрість. За допомогою сили духу з усмішкою на вустах мудра людина долає проблеми оточуючого її суспільства та світу, що і є щастям. Це переконання належить філософам елліністичного періоду:

В Стародавній Греції за щасливу долю як об’єктивний процес відповідали наступні божественні сутності:

Щастя ґрунтується на внутрішньому переродженні, відмові від егоїзиму, прийнятті істин християнства. Такою була ідея: