Філософ доби Відродження Піко делла Мірандола писав:

Філософ Стародавнього Риму, стоїк, який писав, що не можна вважати щасливим того, хто залежить від щасливої випадковості:

Кому належить слова: «Ми буваємо щасливими тільки, коли відчуваємо, що нас поважають.»

Хто в античній філософії описує категорію «даймону»?

Хто є автором іронічних слів : "Щастя сучасної людини полягає у спогляданні нескінченних вітрин магазинів і придбанні усього того, що вона може отримати за готівку або в кредит"

Аристотель вводить в етику позначення щастя як:

Практика філософії – це спосіб розвинути наш власний потенціал і проявити плоди – розвиток чеснот – нашого життя. Це найпростіший і найприродніший спосіб стати творцем метафізичних благ і таким чином віднайти щастя як обов’язок і право людства згідно з природою. Це означає, що ми маємо вирішити працювати зі своїм потенціалом, і не тільки з проявленим. Хто є автором цих мікрувань.

Філософ та психолог-гуманіст ХХ століття, автор слів : "Досягнення цілі створює причину для щастя. Інакше кажучи, якщо є причина для щастя, то щастя випливає з неї автоматично і спонтанно. І тому немає потреби прагнути щастя... Більше того, прагнути його не можна. Адже тією мірою, якою людина робить щастя предметом своїх прагнень, вона робить його об' єктом своєї уваги. Але тим самим відволікає увагу від причини для щастя, і воно втрачається... Воно втікає від "гіперінтенції", як я це називаю. Ніде це так не очевидно, як у переживанні щастя: воно має виникати, але не може бути викликаним навмисно. Щастя має з'явитися само, і ми маємо дати йому з'явитися. І навпаки, чим більше ми робимо його ціллю, тим менше у нас можливості її досягнути."

Евдемонізмом слід вважати філософську ідею про:

Представниками евдемонізму в історії філософії можна також вважати: