Щастя – це…

Кому із філософів елліністичного періоду належить вислів: «Чим більше прагнеш щастя, розмірковуєш над цим питанням, тим більше віддаляєшся від нього»?

Кому із українських філософів ХХ століття належать міркування-полеміка з К. Марксом : "Якщо щастя... як термін, - є певним задоволенням життям загалом, цілком очевидно, що людина не може бути щасливою, поки її існування залишається роздрібненим, розпорошеним на ті чи інші часткові функції, поки, виконуючи їх, вона сама постає як "частковий індивід" (К. Маркс). У розумінні такого розщеплення людської цілісності можуть лежати як об'єктивні соціальні суперечності, наприклад, економічні негаразди, так і проблеми власне даної людської особистості, зокрема, її нездатність зібрати себе воєдино. Так чи інакше, можна стверджувати, що подібний розпорошений стан душі протилежний людському щастю"

Філософ ХІХ століття, засновник екзистенціалізму автор вислову: "Нещасний... той, чий ідеал, чий зміст життя, чия повнота свідомості, чия справжня сутність так чи інакше перебувають поза ним. Нещасний завжди відірваний від самого себе, ніколи не єдиний із самим собою. Але відірваний від самого себе може, очевидно, жити або в минулому, або в майбутньому часі." Це важливий приклад екзистенційного розуміння щастя.

Засновниками еудемонічного напрямку розуміння щастя античної філософської думки став?

Сучасні філософи і психологи, що розвивають еудемонічний напрямок ХХ ст розуміння щастя переконані:

Філософи якого періоду пов'язати індивідуальне уявлення і переживання щастя з причетністю до конкретного соціального прошарку та віросповідання?

Міркування якого німецького філософа тлумачить щастя як «абстрактну загальність змісту, яка тільки ще має бути усвідомлена»

Гедонізм – напрямок в етиці Античності, згідно з яким критерієм моралі визнається:

Кому належать екзистенційна традиція осмислення щастя