Кому належить теза, що заперечує моральні можливості чуттєво-практичної природи людини: «Природа сама по собі не має ніякої гарантії розумного улаштування людських справ»?

Здатність моралі через систему норм, принципів, мотивів, цінностей, установок управляти вчинками людей, формувати та корегувати міжособистісні стосунки – це її:

Гіпертрофоване почуття власної гідності у представників дворянства проявлялось у:

Хто розглядав всю всесвітню історію як прогрес в усвідомленні свободи?

Кому належать слова: «...у певному сенсі ми можемо сказати, що праця створила людину»?

Який термін почав вживати Арістотель для позначення позитивних якостей людської вдачі, чеснот характеру?

Богослови завжди називали совість «божим голосом», який вічно служить людям мірилом їх вчинків. Все, що робиться проти цього голосу совісті, є найважчий гріх, який повинен бути покутуваний. Але ж саме духовенство з метою наживи організувало торгівлю грамотами «з відпущенням гріхів» не лише минулих, але і майбутніх. Як називалась така грамота?

Хто із філософів Нового часу виключав допущення будь-яких божественних сил в поясненні поведінки людей і доводив, що вчинки людини залежать лише від неї самої? Він очищав категорії моралі від містичного їх тлумачення і створив світську, раціоналістичну «Етику». Це:

Яка із наступних вимог є зворотною щодо дійсної вимоги феодально-аристократичної станової честі? Отже, людина честі:

Ступінь можливої для окремої особи свободи залежить не лише від її власних зусиль і успіхів у пізнанні необхідності, а перш за все від того, на якій стадії історичного розвитку перебуває її суспільство. Першим, хто розкрив історичний характер свободи і необхідності, показав їх тісний зв’язок з розвитком суспільства, був: