Струни

чекають, щоб пальці торкалися їх

Я сідаю на

горбик зігрітий, щоб ключі журавлині зустріти

Я

подарую квіти вам, які ще дихають світанком.

Щоб швидко

рости,  діти-підлітки під вербою водили хороводи.

Я

страждав, як страждав мій народ, як страждала моя Україна

Україна

для мене – святиня, яка дає крила, снагу.

Поводилися

тихо, щоб не привернути до себе уваги.

Коли

ми зійшли на ту гору, керівник групи дав команду перепочити.

Водій

загальмував на перехресті, щоб ми швидко вийшли з машини.

Я

біг досить-таки повільно, бо відчував страшну втому в ногах.

хоча

за прогнозом обіцяли буйного.

як і

очікуваного кілька днів сонця.

коли

ми повернулися з екскурсії.

яскраво

світило сонце.

проте

клекотав сильний прибій.

Ми в

боротьбі пройшли крізь бурі і негоди

Закони

вод вітрів

Тієї

осені не було нам спочинку ні вдень

Люблю

я тебе вдень і вночі вранці і ввечері

Моє

щастя

складнопідрядне

речення

складне

речення з безсполучниковим та підрядним зв’язком

складне

речення з сурядним та підрядним зв’язком

складносурядне

речення

складне

речення з безсполучниковим та сурядним зв’язком

Тихо в

полі гай темніє наступає літній вечір.

Заголубіли травневі

далі  настала в лісі пора конвалій

Любіть

книгу  вона допоможе вам розібратися в

строкатому сплетінні думок.

Листя

жовто-багряне сиплеться в саду  чубаті

хмари плачуть на ходу

Був теплий день  світилася весна.

За

винятком баби Оришки, Чіпка нікого 

не  любив.

Микола,

замість панського лану, вийшов на своє поле.

Ні  птиць, 

ані  людей,  опріч 

ясної  зірки.

Окрім  посуду, 

трипільці  виробляли  фігурки 

матері-землі

Усі

 за винятком Марії, здивовано дивилися на мене.

«Товаришу,

- звернувся враз до нього, - мені треба оглянути рану.»

«Це

наше новосілля,- говорила Мотря : - завтра по дневі роздивимося краще».

Г.

Сковорода наводить слова Плутарха: « Дружба…зменшує страждання».

Промовила

конвалія: «Прощай, гаю милий!»

«Вам

здається, що тепер море, як синій птах?» - обізвалася сусіди.