Не зрозумівши дівчинка запитала ще раз.     

Я радіючи дивлюсь

на сади в цвіту.    

Зима скрадаючись повіяла крилом.

Старі верби

стоять похнюпившись.

Умившись  дядько одягав чисту сорочку й сідав до столу.

Кохання не іграшка.

Миронів батько чоловік уже в літах.

Добрий сусід – найближча родина.     

Малий Мирон – дивна дитина.

Книги - морська глибина

На тім боці затоки, під самим

городом, юрмилося на льоду багато люду.

Бути

сильним - значить вижити.

Я  засипаний сніжинками й зірками, йтиму манівцями

неба.

В

 Усяка пташечка,

радіючи, співала.

Я не знав нічого ніжного, окрім

берези.

У кожному ділі є свої майстри і своє так би мовити натхнення.

На жаль тут не було ніяких сумнівів донька не повернеться.

Усі іспити сестра  на щастя  склала на високі бали.

На щастя  злива вже вщухала а крізь хмари пробивалося сонце.

Поки працювали в полі дощу  на щастя  не було.

Усі іспити сестра  на щастя  склала на високі бали.

Ви, звичайно, знаєте мою сестру 

Мабуть, весна принесе з собою і радість

Чужа душа то кажуть темний ліс.

 Без сумніву і ми не в тім’я биті.

На диво птахи ще не відлітали у вирій.

Ми славим в одах вогнище святе та всіх пускать до нього ще нам рано.

Не оскверни цю мить і не поруш цинічним словом чи гріховним жестом.

Вже почалось, мабуть, майбутнє, оце либонь, вже почалось.

Вже почалось мабуть майбутнє, оце, либонь, вже почалось.

Вже почалось, мабуть, майбутнє, оце либонь вже почалось

Це тільки степ їхній щовесни оновлюється навіть після чорної бурі яскраво зацвітає дикими тюльпанами.

Я знаю село повірте зовсім не з книг і викривлених фільмів з яких ніколи правди не дізнаєшся.