Легкість ідентифікації та доступність матеріалу.

Відносна стійкість до впливу і нагромадження стресора.

Повна відсутність реакції на зміни середовища.

Використання тільки у штучних умовах лабораторії.

Наявність кореляції між реакцією організму і рівнем впливу стресора.

Широке представництво в різних місцях існування і широке географічне розповсюдження.

SO2 проникає в лист через продихи.

SO2 покращує роботу рибулозодифосфаткарбоксилази.

Під його впливом можуть змінюватися кислотність і редокс-потенціал цитоплазми.

SO2 діє тільки на корені, а не на листок.

У міжклітинному просторі він розчиняється з утворенням іонів, що руйнують клітинну мембрану.

SO2 не може впливати на фотосинтез.

Організмовий, популяційний і біоценотичний рівні.

Тільки молекулярний рівень без інших.

Клітинний і субклітинний рівні.

Виключно рівень окремого органа.

Лише рівень біосфери.

Екосистемний і біосферний рівні.

На нижчих рівнях біоіндикація не пов’язана з фізіологічними реакціями.

На вищих рівнях біоіндикація завжди є лише прямою і специфічною.

На вищих рівнях частіше отримують комплексну оцінку антропогенних впливів.

На нижчих рівнях можливі прямі й специфічні форми біоіндикації.

На вищих рівнях не аналізують угруповання.

На нижчих рівнях неможливо виявити навіть незначні концентрації полютантів.

Оцінка загальної токсичності вод.

Виключно визначення розчиненого кисню без біореакції.

Тільки контроль швидкості течії у водоймі.

Лише встановлення кольоровості проби.

Індикація у воді конкретних забруднювачів, наприклад фенолів або важких металів.

Виключно оцінка жорсткості води без токсикологічного змісту.

Біотестування передбачає експериментальне визначення впливу чинників на тест-організми.

Біотестування не використовує біопоказники.

Біоіндикація є оцінкою стану середовища за допомогою живих об’єктів.

Біоіндикація завжди обмежується лише хімічним аналізом води.

Біоіндикація може враховувати як абіотичні, так і біотичні чинники.

Біотестування можливе тільки на ссавцях.

Накопичувальні індикатори не пов’язані з хімічним аналізом.

Реєструвальні індикатори реагують зміною чисельності, ушкодженнями тканин або зміною швидкості росту.

Обидва типи індикаторів не застосовують у природних умовах.

Реєструвальні індикатори використовують тільки для хімічного аналізу накопичених елементів.

Накопичувальні індикатори концентрують забруднювальні речовини у тканинах, органах або частинах тіла.

Реєструвальні індикатори ніколи не змінюють швидкість росту.

Акумулятивні індикатори взагалі не контактують із полютантами.

Рання індикація проявляється як реакція організму при незначних відхиленнях умов.

Акумулятивні біоіндикатори можуть накопичувати вплив без швидкого зовнішнього прояву.

Рання індикація можлива лише за летальних доз чинника.

Рання індикація та акумулятивна індикація є тотожними поняттями.

Чутливі біоіндикатори не придатні для раннього виявлення порушень.

Успішний експресний біотест повинен уникати будь-яких реєстрованих реакцій.

Бажано, щоб тест-організми мали широкий набір легко реєстрованих поведінкових реакцій.

Використання поведінкових реакцій є перспективним напрямом для створення експресних біотестів.

Поведінкові реакції не можуть бути тест-функціями.

Експресні біотести не потребують тест-функцій.

Поведінкові реакції важливі лише для наземних рослин.

Одним із ключових індикаторів сталого розвитку є якість середовища існування.

Біоіндикація не має значення для оцінки якості довкілля.

Біологічна оцінка є пріоритетною, оскільки стан живих організмів і людини є кінцевою метою природоохоронних заходів.

Фізико-хімічний контроль повністю усуває потребу в біологічній оцінці.

Біоіндикація допомагає оцінювати наслідки антропогенних змін середовища, які не завжди адекватно відображаються лише фізико-хімічними методами.

Біоіндикація придатна лише для історичних реконструкцій, але не для сучасного моніторингу.