Тварини цікаві як об’єкти, фізіологічно близькі людині.

Тварини ніколи не використовуються для прогнозу санітарних наслідків забруднення.

Рослини особливо чутливі до газоподібних токсикантів і важких металів.

Мікроорганізми не можуть бути використані для розкриття біохімічних механізмів дії полютантів.

Мікроорганізми є швидко реагуючими біоіндикаторами і зручні для екотоксикологічних експериментів.

Рослини не придатні для контролю ґрунту і води.

Для конкретних забруднювачів токсичність доцільно оцінювати за змінами чутливого органа, тканини або системи органів.

Біомаркери використовують тільки в геології.

У ролі тест-організму може бути використаний біологічний об’єкт, що має достатньо чутливу «мішень».

Реакція «мішені» не повинна реєструватися в експерименті.

Специфічні «мішені» потрібні лише для оцінки температури середовища.

Біомаркер повинен бути повністю нечутливим до токсиканта.

Вони використовуються лише тому, що не потребують водного середовища.

Вони мають основні анатомо-фізіологічні системи, характерні для вищих тварин.

Вони легше і без істотних стресових реакцій пристосовуються до умов експерименту.

Їх не можна культивувати у лабораторії.

Вони повністю позбавлені будь-яких реакцій на токсиканти.

Вони придатні тільки для оцінки шумового забруднення.

Обов’язкове збільшення всіх клітин без винятку.

Тільки збільшення числа хлоропластів без змін розмірів клітин.

Лише зростання товщини насінин.

Відсутність будь-яких морфологічних змін клітин.

Збільшення клітин смоляних ходів у хвойних дерев.

Зменшення клітин епідермісу листя.

Вони дозволяють судити про ступінь шкідливості речовин для живої природи й людини.

Вони можуть реагувати на дуже слабкі впливи за умов хронічного навантаження.

Вони можуть вказувати джерела надходження і місця скупчення забруднювачів.

Вони роблять непотрібним будь-який аналіз отриманих даних.

Вони виявляють наявність у середовищі комплексу забруднювачів.

Вони завжди дають однаковий результат незалежно від властивостей екосистеми.

Порушення фізіологічних показників і зміна розмірів клітин.

Порушення проникності біомембран.

Повна відсутність впливу на мембрани й ферменти.

Зміна концентрації та активності макромолекул.

Акумуляція шкідливих речовин.

Виключно стимуляція фотосинтезу без жодних ушкоджень.

Активна індикація або біотестування проводиться у стандартних умовах на тест-організмах.

Активна індикація не пов’язана з тест-організмами.

Обидва підходи ніколи не застосовують для оцінки антропогенних впливів.

Пасивна біоіндикація вимагає виключно лабораторного культивування тест-об’єктів.

Пасивна та активна індикація відрізняються лише назвою.

Пасивна біоіндикація досліджує видимі або приховані відхилення у вільноживучих організмів.

Спільнота індикаторів може включати мікроорганізми, гриби, рослини й тварин.

За станом і поведінкою індикатора можна судити про зміни в середовищі.

Спільнота індикаторів не використовується для оцінки загального стану середовища.

Індикатор завжди є лише хімічним реактивом.

Індикатором може бути група особин одного виду або співтовариство.

Оцінка за індикаторами ніколи не пов’язана з концентрацією забруднювачів.

Стресові реакції тест-організму не впливають на достовірність результатів.

Оптимальними завжди є тільки дикі риби з природних популяцій.

Небажано використовувати хребетних, у яких легко виникає сильний стрес на процедури експерименту.

Будь-який організм підходить однаково добре незалежно від мети дослідження.

Потрібно враховувати наявність основних анатомо-фізіологічних систем, порушення яких може спричиняти стрес.

Для оцінки загальної токсичності придатні тільки бактерії.

Зниження відношення хлорофіл а / хлорофіл b.

Сповільнення флуоресценції хлорофілу.

Незмінність пігментів за будь-якого забруднення.

Обов’язкове різке зростання всіх фотосинтетичних пігментів.

Зменшення вмісту хлорофілу.

Повна відсутність зв’язку між пігментами і біоіндикацією.