Сімона де Бовуар порівнює працю домогосподарки з:

На дуску, Джона Стюарта Мілля, в основі нерівності у прапвах між чоловіками і жінками полягає:

Джон Стюарт Мілль назвав соціальну підлеглість жінок чоловікам:

Згідно думки Джона Стюарта Мілля, "люди не розуміють страшенної живучості інституцій, у підвалини яких закладено право сильного; не розуміють, як важко від них відмовлятися; як добрі й погані нахили та смаки можновладців ототожнюються з самою владою і з її тривкістю; як повільно, одна по одній, ці недобрі інституції відступають — і то спершу найслабші, котрі найменше пов’язані з повсякденним життям; і як надзвичайно рідко ті, що одержали законну владу як наслідок влади фізичної, віддають її раніше, ніж фізична влада перейде до супротивної сторони. Що ж до жінок, то тут такого переміщення фізичної сили не відбувається; а враховуючи всі специфічні й характерні відмінності конкретного випадку, можна зразу ж із певністю сказати, що ця галузь правової системи, побудованої на силі, хоча й пом’якшена у своїх найжорстокіших виявах трохи раніше, ніж інші галузі, щезне останньою".

На думку Сімони де Бовуар, "багато жінок отак теж без кінця знемагають у боротьбі, яка ніколи не увінчається перемогою. Навіть для жінок щасливішої долі перемога в такій боротьбі не може бути остаточною. Мало яка праця схожа на Сізіфову, як праця домогосподарки: день за днем вона миє посуд, витирає пил, латає одяг, але назавтра посуд знову буде брудний, кімнати — запилені, одяг — порветься. Господиня марнує свої сили, тупцюючи на місці. Вона нічого не створює, а лиш зберігає в незмінному вигляді те, що існує. Через це в неї виникає враження, що вся її діяльність не приносить конкретного Добра, вона обмежується лише безкінечною боротьбою зі Злом. І ця боротьба щодня починається наново".

З точки зорк Сімони де Бовуар, народження дітей розглядається сучасним суспільством не як її природний обов'язок жінки, а як її:

На думку Сімони де Бовуар, "домашня праця не забезпечує жінці незалежності. Вона не приносить безпосередньої користі суспільству, не впливає на майбуття, їй бракує будь-яких очевидних результатів. Праця наповнюється змістом і стає гідною поваги в тому разі, коли її здійснюють для людей, котрі піднеслися до продуктивної або іншої діяльності в суспільстві. Інакше кажучи, домашнє господарство не тільки не сприяє вивільненню жінки, але, навпаки, ставить її в залежність від чоловіка та дітей. Її існування набуває сенсу лише завдяки їм, вона ж відіграє в їхньому житті другорядну роль. Той факт, що закон не ставить їй більше за обов'язок «послух», нічого не змінює в її становищі, в основі якого лежить не воля чоловіка, а сама структура шлюбу. Жінка не в змозі п р и с в я т и т и себе праці, котра дає конкретні результати, і в зв'язку з цим вона не може виявити себе як повноцінна особистість."   

Встановіть правильне співвідношення:

Суспільство стверджує, наголошує Сімона де Бовуар, що жінка має бути охороницею домашнього вогнища і родинних традицій, вихователькою дітей. Отже, її змушують добровільно:

З точки зору Сімони де Бовуар, "у чоловіка, оскільки саме він «бере» жінку в дружини, і, особливо, якщо навколо нього багато жінок, котрі бажають вийти за нього заміж, можливості вибору ширші. Що ж до жінки, то вважають, що для неї статевий акт — це лише п о с л у г а , яку вона зобов'язана робити чоловікові і за яку вона одержує певні вигоди, тобто цілком логічно, що її особисті смаки не беруть до уваги. Шлюб існує задля того, щоб захистити її від чоловічої сваволі, але ж ні кохання, ні індивідуальність не можуть існувати в умовах несвободи. Попадаючи під заступництво чоловіка, жінка, таким чином, змушена поступитися почуттям кохання, на яке здатний лише незалежний індивід".