протиставлення індивідуалізуючого та генералізуючого методів наукового пізнання

відмова від розробки теорії буття на користь теорії пізнання і теорії цінностей

усі науки мають єдину структуру, а тому для гуманітарних наук за зразок править природознавство

гуманітарні науки відрізняються від природничих предметом, але не методом

оціночні твердження необхідно усунути з мови гуманітарних наук, натомість залишити тільки твердження про факти і про закони

поділ наук на науки про закони і науки про події

встановлення межі для наукового пізнання

поділ філософії на теоретичну (теорія пізнання) та практичну (теорія цінностей)

розробка ідей політичного лібералізму та етичного утилітаризму

еволюційний розвиток - всезагальний світовий закон, який проявляється і в природі, і в суспільстві та культурі

наука має встановлювати факти, формулювати закони і передбачати, а не виявляти причини і цілі явищ

визнання можливості практичного застосування позитивістських ідей у сфері політики

у вирішенні проблем джерела і метода пізнання дотримується позиції емпіризму

критика метафізики, заснованої на абстрактних поняттях і відірваної від наукового знання

існує безліч субстанцій, які діють у відповідості з принципом напередвстановленої гармонії

будь-яке природне явище має свою причину, але не цільову

природа ототожнюється з Богом і виступає єдиною субстанцією

мислення і протяжність - два відомих людині атрибути єдиної субстанції

речі не існують незалежно від духовної субстанції (Бога)

свобода - вільна необхідність, що визначається природою самої речі, а не зовнішнім примусом

в природі панує виключно тілесна субстанція