"І Бєлий, і Блок, і Єсенін, і Клюєв —

Росія, Росія, Росія моя.

Стоїть сторозтерзаний Київ

І двістірозіп'ятий я"

"Як можна бути вільним, Евкріте, коли маєш тіло?"

«О корабле, віднесуть знову в море тебе хвилі!»

"Зачем же изображать бедность, да бедность, да несовершенство нашей жизни, выкапывая людей из глуши, из отдаленных закоулков государства? Что же делать, если уже таковы свойства сочинителя, и, заболев собственным несовершенством, уже и не может изображать он ничего другого, как только бедность, да бедность, да несовершенство нашей жизни, выкапывая людей из глуши, из отдаленных закоулков государства? Й вот опять попали мы в глушь, опять наткнулись на закоулок. Зато какая глушь и какой закоулок!"

"Пустимо стрілку, як грім по небу;

Пустимось кіньми, як дрібен дощик;

Блиснем шаблями, як сонце в хмарі!"

 Іван

Панас

Андрій

Оверко

"Сімдесят років стою я на

землі, пройшли переді мною покоління чужих і рідних людей, і всім я з гордістю

дивився в вічі, боронячи життя й честь моєї нареченої"

«…мій перший друг. Прийшовши режисером до кіно, він поставив невеличку комедію й блискуче провалвся»

«…блідий матрос, чорнявий і смаглявий, із затьмареними синіми очима, страшенно зучений попередньою мандрівкою на щоглі…»

«стримана й холодна взагалі, а коли сміється — робиться близькою»