"…Втілений прообраз тієї надзвичайної Марії, що стоїть на гранях невідомих віків"

"Блюза, спідничка (зимою стара шинеля), капелюшок, чоботи"

"Нікому, ніколи й нічого не говорити, як розкололось моє власне «я». І я голови не загубив. Що я мушу робити?"

"…Із широким лобом і білою лисиною, з холодним розумом і з каменем замість серця"

"Невже я зайвий чоловік тому, що люблю безумно Україну?"

"Вертеп" А. Любченко

"Подорож ученого доктора Леонардо..." Майк Йогансен

"Майстер корабля" Ю. Яновський

"Чотири шаблі" Ю, Яновський

"Місто" В. Підмогильний

Він наче сидів на сідлі. Новенький френч з плямами на плечах, де були погони, солдатські штани і нові шеврові чоботи з острогами, букет весільних воскових квітів на грудях — так виглядав...

На зріст він був високий, тілом міцно збудований і смуглий на обличчі. Молоді м’які волосинки, неголені вже тиждень, надавали йому неохайного вигляду. Але брови мав густі, очі великі, сірі, чоло широке, губи чутливі. Темне волосся він одкидав назад, як багато хто з селюків і дехто тепер з поетів

…я і мої товариші впали жертвою жахливого злочину… це був злочин, якого люди і природа допустилися на нас і який приневолив стати злочинцями супроти духа людства. І судилося нам пройти за життя пекло, яке кинуло нас поза межі людського болю – у країну божевілля і смерті

Вона була вередлива, і чудні, несвітські бажання її охоплювали. За один тільки вечір вона могла хотіти політати аеропланом, постріляти з гармати, бути музикою, професором, будь-яким, до речі, мореплавцем і чабаном

Коли хочете, тепер мене мучає не стільки міщанська навала, скільки свідомість того, що я і зайвий, і шкідливий чоловік. Раніш, в інші століття були зайві люди, а тепер ці зайві не тільки зайві, але й шкідливі.