Суніти (від «ши'ат Алі» - «партія Алі») - прихильники другого за кількістю послідовників напрямку в ісламі (його іноді називають опозиційним ісламом). Головна особливість - визнання виключного права на верховну владу (імамат) лише за спадкоємцями пророка Мухаммеда (тому лише Алі та його нащадки можуть претендувати на верховну духовну і політичну владу в ісламському світі).

Для сунітів вагомою фігурою є постать халіфа Алі (як кровний родич він духовно схожий на Мухаммеда, тому особлива божественна благодать сходить на нащадків Алі і Фатіми), звідси у сунітській версії Корану є сура «Два світила», в якій Мухаммед та Алі прирівнюються за своєю значимістю. У сунітів є власні перекази – ахбари, які для сунітів виступаютьважливими джерелами права поряд з Кораном. Суніти вірять у вічність душі, а також у можливість переселення душ.

Ваххабіти (букв. «ті, що ухиляються») – течія богословів-законників, які з наукових позицій  опротестовували тезу про напередвизначеність долі людини, про відсутність свободи волі людини. Ваххабіти стверджували, що свобода волі є визначальною особливістю людини (звідси можливість права, оскільки якщо свободи волі у людини немає, то і карати її немає сенсу).

Ваххабіти наголошували на розумі як єдиному критерію віри, добра і справедливості: добре не тому, що так велів Аллах, а Аллах повелів саме так тому, що це добре. Також ваххабіти підкреслювали, що Коран є створеним, тому його можна тлумачити і будувати на його основі цікаві філософські теорії (поєднувати тези Корану і філософські положення).

Слово "мусульманин" у буквальному перекладі означає:

До ідейних джерел ісламу слід віднести:

До найбільших свят ісламу відносяться:

Суфізм (від слова «суф» - «груба вовняна накидка», в яку були одягненні послідовники цього напряму) – містичний напрям у межах сунітського ісламу. Суфії – це скоріше група аскетів та відлюдників, їх можна вважати мусульманськими ченцями. Вони прагнули шляхом праведного життя наблизитися до Аллаху, пізнати вищу божественну істину.

В межах суфізму було розроблено вчення про шлях вдосконалення людини (щось на зразок шляху до просвітлення) – «тарікат» (від «таріка» - «шлях»), який складався із 12 ступенів. Також в межах суфізму в ісламі з'являється культ святих («валі»). Організаційною формою суфіїв були школи-монастирі, які могли істотно різнитися між собою.

Подвійна природа ісламу означає:

Визначте соціокультурні передумови виникнення ісламу:

З якою релігією пов'язаний  монастир Шаолінь?