? у другій частині філософського трактату "Велике відновлення наук", відомого також як "Новий Органон, або Істинні вказівки для тлумачення природи" (1620), аналізуються основні перешкоди на шляху пізнання. Автор трактату метафорично називає кожен із типів таких перешкод, що є джерелом логічних помилок чи оман.  Серед них вказуються й такі: помилки, які випливають зі схильності людини нав'язувати природі забобони, а не бачити неупереджено те, що є в природі насправді. – Така причина помилковості суджень називається у трактаті метафорою:

? прочитайте наведену сентенцію і вкажіть, зміст якого з термінів розкривається у наведеному тексті: "... Зло, що існує у світі, з необхідністю випливає із самого існування світу: у кожній монаді закладена властива їй обмеженість, звідси – метафізичне зло (тобто недосконалість), від нього походять зло фізичне (тобто страждання), і зло моральне (гріх); але якби зло якимось чином було вилучено зі світу, тоді було б знищено і саму основу морального буття – свободу – свободу вибору, свободу волі, свободу самовизначення... І тоді життя людини не мало б жодної моральної ціни. Адже де свобода – там і можливість гріха, і місце для морального вчинку..." - Тут йдеться про таке поняття, як :

? ототожнення Бога і Природи ("бог в усьому") становить сутність концепції, відомої як :

? як іменується принцип, характерний для середньовічної європейської християнської філософії, відповідно до якого  світ є результатом божественного творіння, і був створений "Богом-пантократором" за божественним задумом :

? укажіть тих серед згаданих мислителів, хто у середньовічному філософському спорі "про природу універсалій" стояв на позиціях  номіналізму :

? хто з названих стверджує, що зло, яке існує у світі, не є якоюсь окремою силою чи самостійною субстанцією, а що це лише "нестача добра", "псування субстанції", "відсутність блага" :

? ранній період розвитку релігійної філософії, пов'язаний зі становленням християнства в Європі, розвитком основ його догматики, захистом фундаментальних положень християнського віровчення (особливо у період римських гонінь на нову релігію), – іменується :

? європейська середньовічна філософія, сконцентрована навколо богословських шкіл та університетів, що являє собою синтез (1) християнського (головним чином, католицького) богослов'я та (2) логіки Аристотеля,  і розвиток якої супроводжувався ментальною емансипацією, встановленням певного паритету між вірою та розумом, – іменується :

? як у відомому середньовічному спорі "про природу універсалій" іменують позицію, прихильники якої вважали, що певні загальні ідеї (поняття) наділені самостійним буттям, незалежно від людської свідомості; "загальні поняття" передують поодиноким речам, тобто існують "ante rem" (до речей) та "in rebus" (у речах), що має свої витоки у філософії платонізму. – Ця позиція іменується :

? як іменується принцип, характерний для середньовічної європейської християнської філософії, відповідно до якого  світ створений Богом не випадково, а із певною метою,  і при цьому у світі присутня якась вища зумовленість (детермінованість), та божественне всевідання (всезнання) :