Брехня стоїть на одній нозі, а правда — на двох (Нар. тв.)

Не давай зайцеві моркву берегти, а лисиці курей стерегти (Нар. тв.)

Коли Шрам увійшов у пасіку, то почув звуки бандури (П.Куліш).

Колос повний гнеться, а пустий — догори стирчить (Нар. тв.)

Собачий

гавкіт. Крик паровоза (В. Стус).

На

Аскольдовій могилі український цвіт (П. Тичина).

Як

пощастило дівчині в сімнадцять, в сімнадцять гарних, неповторних літ! (Л.

Костенко).

Безгоміння, безлюддя довкола (В. Стус).

Ловлю твоє проміння крізь музику беріз (Л.

Костенко).

Треба виволокти і врятувати шаланду (Ю.

Яновський).

Напившись, запрягаю коні в шори і доганяю

молоді літа (П. Филипович).

 Шукаю прозору далину, холодний подих

вод (за С. Гординським).

Хотів

мені всміхнутись тепло і звернуть з дороги (Л. Полтава).

На

циферблаті місяця немає стрілки (О. Тарнавський).

І все

минуло, наче сон (І. Качурівський).

На всіх

язиках все мовчить, бо благоденствує (Т. Шевченко).

Не кажи

«гоп», поки не перескочиш (Нар. тв).

Хліб їж,

а правду ріж (Нар. тв.).

Ворон

воронові ока не виклює (Нар. тв.).

Під лежачий

камінь вода не тече (Нар. тв).

До тебе

вже шляхів не напитати (В. Стус).

Сокиру

ввігнали в колоду й так забули (Ю. Яновський).

Прощай,

Україно, моя Україно, чужа Україно, навіки прощай (В. Стус).

І

хмарним подихом дихнули сади, будинки, ліхтарі (П. Филипович).