Подивилась ясно – заспівали скрипки (П. Тичина).

Шукаю

простору самотнього під небом (О. Тарнавський).

На

Аскольдовій могилі поховали їх (П. Тичина).

Не

ведуть коня кувати, як кузня згоріла (Нар. тв.).

Ні, любий тату, я буду слухатись (Леся Українка).

І слухаєш,

і дивишся у далеч, пристанувши на виступі перону (О. Тарнавський).

Чудна ти,

дочко! (Леся Українка).

У цей час побачили в морі помах людської руки (Ю.

Яновський).

Важким я

колосом устану із грудки рідної землі (М. Ситник).

Іде по брукові, закутана в пальто (Л.

Полтава).

Нам немає коли з вами розбалакувати (В. Шкляр).

Бо чи ж не так в небесній глибині бачимо хмари

– і не бачим Бога (Л. Полтава).

Забий стрілою смуток та біль глибокий,

вір і надійся знов (Б.І. Антонич).

Попелом

присипано волосся (М. Приходько).

Минуло

все (за М. Приходько).

Немає

вороття (М. Приходько).