«Після

Другої світової Московщина змушена

була дозволити видавати українські

словники. Нарешті 1948 року видали їх

більше десятка нечувано великим (як на

україномовні видання) накладом: від

трьох до п’ятдесяти тисяч примірників...

Звідки така московська щедрість? Бо...

на кожній сторінці такі „українські”

слова, як

«Словник

(українсько-московський) настільки

змосковщили, що навіть залякані редактори

україномовних журналів наважилися

писати: „Той, виданий 1948 року у Москві,

„Російсько-український словник”,

величають на Україні „сталінсько-московським».

«Словник

(українсько-московський) настільки

змосковщили, що навіть залякані редактори

україномовних журналів наважилися

писати: „Той, виданий 1948 року у Москві,

„Російсько-український словник”,

величають на Україні „російсько-російським”».

«У

1953 р. видавати (закінчили аж 1963 р.)

найбільший, 6-томний (121700 слів, 3490 сторінок)

українсько-московський. У передмові

читаємо: „...Редактори виходили з

основоположних вказівок Й.В.Сталіна...

і цей словник відбиватиме зв’язок

українського і російського народів”».

«Українська

Академія наук до її погрому Московщиною

1933 року видала низку українських

словників з окремих галузей науки і

техніки. Укладали і видавали їх за

неймовірно тяжких обставин…. Але пізніше

Московщина нагородила орденом Сталіна

авторів».

третій

етап:

кінець 50-х – кінець 80-х рр.

перший

етап:

1945 – поч. 30-х рр. ХХ ст.

четвертий

етап:

від початку 90-х рр. і до сьогодні

другий

етап:

з 1933 до середини 50-х рр. ХХ ст.