Участь у переговорах може бути

вигідною певному учаснику з позиції цілей передвиборчої боротьби в його

державі, демонстрації прагнення до миру або ж для впливу на рішення «третьої»

сторони, наприклад, щодо зняття санкцій. Нарешті, сторона може розглядати

участь у переговорах як корисну для підвищення її міжнародного авторитету,

набуття певного політичного статусу тощо. Тут йдеться про використання

зацікавленою стороною технології «відведення очей», коли їй насправді

домовленості не потрібні, позаяк вона працює на досягнення зовсім інших завдань.

Функція, яка полягає у з’ясуванні позиції

протилежної сторони, наданні інформації про власні інтереси, побоювання,

підходи до вирішення проблеми тощо. Ця функція стосується налагодження та

підтримки зв’язків у відносинах між учасниками переговорів (встановлення

постійних каналів комунікації, обмін позиціями, обговорення підходів до

вирішення проблеми тощо). З іншого боку, особливий «світ» переговорів і

дипломатичних акцій складається не лише з реалій і об’єктивних чинників,

інтересів, але й із таких психологічних явищ, як страх, надія, воля, відчай і

витримка, а відтак, й створення міфів, фікцій. Тому під час переговорів можливе

і надання неправдивої інформації, введення протилежної сторони в оману.

Внаслідок цього вирішення проблеми шляхом переговорів буде, очевидно,

заблоковане.

Функція, яка полягає у активному впливі

переговорників на громадську думку з метою демонстрації широким колам своєї

позиції, виправдання власних дій, висловлення претензій протилежній стороні,

звинувачення противника в протиправних діях, залучення на свій бік нових

союзників тощо. Особливо інтенсивно іміджева функція реалізується на великих

міжнародних конференціях через широке залучення преси (скликання

прес-конференцій, проведення брифінгів, випуск прес-релізів, організацію

інтерв’ю, зокрема, і в електронних ЗМІ у спосіб використання можливостей

інтернету).

Функція, що виражається у контролі та

координації дій учасників. Ця функція зазвичай реалізується у випадках, коли

домовленості досягнуті, і

Форма проведення дискусії, під час якої є можливість висловити різні погляди на

задану завчасно тему (за умови доброї підготовки учасників).

Форма проведення

дискусії, яка полягає в тому, що

збирається велика кількість учасників дискусії, які вільно висловлюють свої

думки з приводу певного проблемного питання. Ніхто при цьому не може

обговорювати, критикувати чи підтримувати ідей інших учасників обговорення. У

процесі такої дискусії можна вислухати велику кількість пропозицій з вирішення

певної проблеми і врешті-решт вибрати найоптимальніше рішення.

Методика, яка полягає в

тому, що в ході дискусії учасники заповнюють таблицю з проблемними питаннями для обговорення.

За предметним змістом міжнародні конференції поділяються на:

За сферою діяльності учасників міжнародні конференції можуть поділятися на:

За цілями міжнародні конференції поділяються на:

За колом учасників міжурядові конференції поділяються на:

Той, хто висуває, обстоює

певну тезу.

Той, хто заперечує,

сумнівається щодо тези, висловленої під час суперечки.

Колективний суб’єкт суперечки.

Мотиви ведення такої суперечки можуть бути різноманітними. Один

вважає, що обстоює справедливість, інший – захищає суспільні інтереси, третій

нав’язує свою думку, тому що в нього великий життєвий досвід і він знає, як

повинно бути, четвертому потрібно самоутвердитися тощо.

Це, образно кажучи, «мистецтво заради мистецтва», своєрідний «спорт». Для

людей, які ведуть такого роду суперечки, байдуже, про що, з ким і з якою метою

сперечатися. Головне для них — перебувати в стані сперечання.

суперечка

-монолог,

конструктивні і деструктивні.

суперечка заради істини, суперечка заради переконання, суперечка

заради перемоги,

дискусія, диспут, полеміка, дебати.