Початок теоретично-експериментального дослідження поведінки людини в групі припадає на кінець ХVІІІ століття.

Теоретичне обґрунтування групового аналізу є у роботі З. Фройда «Я і Воно».

Передумови виникнення та розвитку вчення про групову динаміку виникли після Другої світової війни.

Засновником групової терапії вважають ТрайгентаБарроу.

Німецький вчений Мьоде експериментально вивчав результати змагань з велосипедного спорту.

Для оцінки продуктивності діяльності людини у групі В.Мьоде застосовував психофізіологічні показники.

Групова форма роботи є провідною у символдрамі.