воно вказує природознавству

напрями виправданого вивчення дійсності;

воно дозволяє проводити

виправдані визначення основних понять

науки;

воно окреслює найперші

умови помислювання дійсності внаслідок

того, що виводить міркування за межі

конкретних форм сущого;

воно виводить будь-яке

мислення на рівень гранично широкого

узагальнення.

воно постає підставою

для сенсоутворення, оскільки вказує на

найперші та найширші орієнтири людського

свідомого відношення до дійсності;

в тому, що людина діє

цілеспрямовано;

в тому, що людина має розвинену та

спеціалізовану нервову систему;

в тому, що людина не

стільки пристосовується до середовища, скільки перетворює його

в тому, що людина опосередковує свої

взаємини із світом системою штучно створених засобів та інструментів;

в тому, що людина не діє за схемою

“Стимул – реакція”;